shopping-bag 0
Кількість: 0
Загалом: 0.00грн.
Кошик Оформити

Ліповуз: «Я бачу перспективу у нашому клубі»

Півзахисник «Поділля» Андрій Ліповуз дав інтерв’ю сайту «Поділля News», у якому розповів, чому обрав саме футбол, з чого починалась його спортивна стежка та як після спортивної школи, яка знаходиться у Володимирі-Волинському, він опинився у хмельницькому команді.

–  Андрію, з якого віку ти почав займатися футболом?

– Із шести років. У 2004-му році я потрапив до команди ДЮЦ-Іскра, яка і стала моєю першою командою.

– Чим тобі запам’ятались такі собі «дитячі» тренування?

– Було незвично, трохи важко, адже це був лише початок! Перші тренування, перші забиті голи – було безліч щасливих моментів. Все ж перша, дитяча команда не зрівняється із дорослою, там все це сприймається ще не настільки серйозно.

– А коли саме розпочалися твої доросліші тренування?

– Через три роки, коли я перейшов до ДЮСШ №1. Тренувався я у тренера, якого звуть Богач Юрій Юрійович, на стадіоні, що розташований біля 14-ї школи.

– Тобто, саме стільки років ти грав лише за ДЮСШ №1?

– Та ні, я завжди дуже хотів поїхати до спортивної школи.

Чому?

– Це було мрією дитинства, сам не знаю, чому саме. Але коли мені виповнилось 14 років, ми з батьками вирішили спробувати втілити у життя моє бажання. Сумнівів щодо вибору школи не було, я поїхав до спортивної школи у місті Володимир-Волинськ.

А чому саме ця школа?

– На той час там навчався один із моїх друзів, тому я завжди хотів потрапити туди.

Але чому ти повернувся?

– Повчився там я зовсім мало, півсезону, і повернувся назад до своєї рідної ДЮСШ. Там гарна школа, проте я почувався не зовсім комфортно. Та й тренер не бачив мене в основному складі, отже сенсу залишатись не було.

І знову місцева ДЮСШ. А як ти потрапив до  «Поділля»?

– Після закінчення навчання у школі я вступив до Вінницького університету. Аби не втрачати форму, я грав на місцевому чемпіонаті. Якщо чесно, то думав, що вже ніколи не займатимусь футболом, що ось так потроху він і піде з мого життя. Проте тренер та футболісти із Хмельницького повідомили, що у нас буде своя професійна команда. Потім мене запросили туди. Я погодився, адже для мене то був другий шанс повернути футбол у своє життя. Тому після першого курсу я перейшов на заочну форму навчання і повернувся до рідного міста.

Чому саме «Поділля»?

– Тому що грати у рідному місті набагато приємніше, ніж у чужому! Приємно бачити на трибунах своїх рідних та друзів, які приходять, щоб вболівати за тебе та дивитися на твою гру.

Це єдина причина?

– Я бачу перспективу у нашому клубі, та й хочеться розвивати футбол у рідному місті. Хто, як не ми!

І, наостанок, головне питання: чому ти обрав саме футбол з-поміж усіх інших видів спорту?

– Якщо чесно, то сам іноді задумуюсь над цим питанням. Але відповідь у голові виникає тільки одна: тому, що мій батько також займався футболом у свій час і грав дуже добре та віддано! Мабуть тому і я вирішив пов’язати своє життя саме із цим видом спорту.

«Поділля News»

фото Володимира Гординського, ye.ua