shopping-bag 0
Кількість: 0
Загалом: 0.00грн.
Кошик Оформити

Віталій Балицький: “Не кожен тренер довірить молодим місце в основі”

Сьогодні, 25 липня, на спорткомплексі «Поділля» провели в останню путь легендарного футболіста, тренера хмельницького «Поділля» Віталія Балицького.

“В «Поділля» мене з київського спорт інтернату забрав Володимир Андрійович Сендель. – згадував Віталій Вікторович Балицький у книзі “ФК Поділля – сторінки історії” про свій дебют у хмельницькому “Поділлі” у 1996 році – Ми проходили збори біля Чопа. Головним тренером тоді був Володимир Булгаков. В перших матчах чемпіонату я виходив декілька разів на заміну: вдома з «Поліссям» (Житомир), в Луцьку та Рівному. В наступних турах мене почали ставити в основний склад. Потім, коли вже Володимир Сендель став головним тренером, то одразу троє чоловік молодих в основний склад поставив: Ваню Малімона, Льошу Сенделя і мене – не кожен тренер довірить молодим місце в основі. Тоді ж почались проблеми з фінансами, багато людей не хотіло грати за ті гроші. А нам молодим тільки дай пограти, тим більше рівень серйозний – перша ліга.

Всі команди на той час були сильні, тому у нас були і гарні ігри, були й погані. Як ми програли команді з Сєвєродонецька вдома, то за «Хімік» грав Едуард Мор – такий український футболіст був. Вже потім його натуралізували росіяни і в 1998 році на відборі до Євро-2000 я грав за українську «молодіжну», а він – за російську. Коли вдома грали проти «Металурга» (Маріуполь), в якого Павлов тренером був, і вони ставили задачу вийти у вищу лігу, я підключився на кутовий – 84 хвилина – отримав м’ячик, головою добив і зіграли внічию. Звичайно емоції переповнювали – на такому рівні забити. В мене ж завдання було зовсім інше – якщо оборонець, то повинен був обороняти ворота”.

“Розпочинали сезон ми вдома, – розповідав Віталій Вікторович Балицький про комунальне підприємство ФК “Поділля-Хмельницький” у книзі “ФК Поділля – сторінки історії” – перемогою над львівськими «Карпатами-2» з мінімальним рахунком – 1:0. Потім на виїзді у грі з «Бастіоном» в ворота суперників суддя на 40 хвилині призначив пенальті, який я вдало реалізував. У другому таймі ми не змогли втримати позитивний результат і програли – 1:2. Пізніше з Львом Володимировичем Сергєєвим ми грали за «Комунальник» з Луганська. Ми там трохи побули –  в результаті команда розвалилась через фінансові проблеми. Прийшлось повернутись сюди, знову в «Поділля». Потім команду перейменували в «Динамо». Запросили тренера серйозного, гарного – Віталія Реву. В той час як я працював з ним мені дуже сподобалось. Він говорив: «це тільки перша сторінка принципів зонального футболу, а ті сторінки, які там зараз є я ще не перевертав». Тоді він пішов з команди”.

“Я так думаю, що ця команда могла організуватися раніше. Ше в тому році коли хлопці грали на ДЮФЛ.  – розповідав Віталій Балицький в інтерв’ю каналу Ексклюзив від 1 серпня 2016 року. – Але по якихось причинах не організувалися: трошки не вийшло або ми були трошки не готові. Зараз як то кажуть з’явився шанс. Подивитися на перспективу гравців “Поділля” в майбутньому. А перспектива є. Це залежить від них самих. Їм дали шанс. Якщо вони його використають, повірте мені, що більшість футболістів можуть заграти на дуже серйозному рівні.

А сама ідея: місцеві молоді хмельницькі футболісти зі всіх шкіл. От на сьогоднішній день ми із цим матеріалом, який є в нас, працюємо. Є люди, які приїжджають на перегляди. Тому що розумієте, треба створювати конкуренцію. Буде конкуренція в команді – буде рух вперед.” – переконував журналістів Ексклюзиву Віталій Вікторович.
“Команді в липні буде 1,5-2 роки, цього часу мало для того щоб ставити якісь завдання. Немає умов для проведення тренувань. 2 поля на все місто, і купа начебто дрібниць, як фінансових так і побутових, а у футболі дрібниць не буває, якщо ним займатися професійно. Всьому свій час” – доводив Віталій Балицький у соцмережі фейсбук 6 квітня 2018 року після чергового календарного матчу “Поділля” у другій лізі.
Тоді ж Віталій Вікторович підсумував: “Команда в стадії становлення, платити більше, менше – вище голови не стрибнуть. Має пройти час. Наберуться певного досвіду, навчаться грати на чужих помилках, а не своїх. От тоді можна про щось питати, а поки це довгий процес, який треба перетерпіти, ну і треба 4-5 гравців подосвідчиніше, що б молодь росла”.

Валерій Крохан, директор хмельницького «Динамо» (2009-2013): “Сьогодні дуже важкий день: Віталій пішов з життя в молодому віці… Він зробив для хмельницького футболу дуже багато. За останні 9 років це вже друга втрата для футболу Хмельницького. Колись в аварії загинув Ігор Шолін. Його також проводжали з цього стадіону, а сьогодні проводжаємо Віталія. Хай земля йому буде пухом. Ми будемо його пам’ятати, любити як чудову людину, як хорошого футболіста”.

Володимир Сендель, тренер Віталія Вікторовича у ДЮСШОР «Поділля»: “До нас привів Віталія батько. Він починав грати тут на стадіоні. Його першим тренером був Роберт Саркісов. Потім так склалася доля, що цю групу дітей тренував я. Шкода, що такої доброї людини не стало з нами. Дуже шкода. Він залишив у футболі великий слід. А ще він був порядною, чесною і доброю людиною. За ним залишиться лише добра пам’ять. Земля йому пухом”.

Сергій Ремез, начальник управління молоді і спорту Хмельницької міськради: “Сьогодні ми втратили гарного спортсмена, тренера, чудову людину, яка віддала багато свого часу, любові умінь, навичок дітям – юним футболістам міста Хмельницького. Він професійно грав певний час за хмельницьке «Поділля», українські команди, що свідчить про його майстерність. Впевнений, що сьогодні не тільки місто Хмельницький і Хмельниччина втратили велику людину, а й вся Україна. Пам’ять про нього має бути вічною”.

Віталій Костишин, головний тренер ФК «Поділля»: “Найдобріший тренер, він ніколи не підвищував на дітей голос. Віталій зробив величезний вклад у футбол, у ФК «Поділля». Він залишиться з нами назавжди, залишиться рідним для нас та найкращим другом. Назавжди залишиться «Балом» – доброю і порядною людиною”.

Станіслав Павлінський, представник ультрас ФК «Поділля»: “Потискаючи руку після гри, я відчував, що у нас з ним одна гра, одна перемога чи поразка. Тому зараз глибокий сум і співчуття в мене, і в кожного для кого важливий хмельницький футбол та є рідними синьо-білі кольори “Поділля”. Дякую за все Бал. Спи спокійно”.

За матеріалами: ye.uaexcl.com.ua, fcpodillya.km.ua