shopping-bag 0
Кількість: 0
Загалом: 0.00грн.
Кошик Оформити

Алішер Якубов: “Ми гідні виступати у другій лізі і навіть вище”

У першому турі нового чемпіонату України у другій лізі Алішер Якубов відзначився голом, а “Поділля” перемогло “Верес” на виїзді. Більше року прийшлось чекати вболівальникам аби відсвяткувати першу виїзну перемогу та 12-й гол найкращого нападника “Поділля”  з часів повернення хмельницької команди на професіональний рівень.

– Алішере, ти у дитинстві сам вирішив піти на футбол чи тебе батьки віддали?

– Я ще з самого дитинства у Кам’янці по дворі м’ячик ганяв, бігав. Потім мене взяв на свої тренування Володимир Петрович Пташник.

– І він тебе одразу ставив у напад?

– Він мене під нападниками ставив всередині. А потім я вже перейшов в нападники. До університету я на чемпіонат району, області вже нападником бігав. Тоді за університет ми їздили на всеукраїнські змагання на чолі із нині покійним Петровим. Потім вже на Тернопільську область грав. І в «Буковину» мене взяли нападником. В «Буковині» я щось 25 хвилин зіграв у одному матчі і все.

– А в Хмельницькому ти на чемпіонат міста грав, коли тебе запримітив нині покійний Віталій Балицький?

– Так. За команду «Лєвша». Тоді Балицький помітив, підійшов із Євгеном Станіславовичем і ми переговорили. У мене тоді ще варіант був у Львові на область пограти – там запропонували, але я вибрав цей варіант з «Поділлям».

– Чому вирішив саме у «Поділлі» продовжити свою футбольну кар’єру?

– Тому що «Поділля» заявилося у другу лігу. Такий шанс випав пограти у професіональній лізі і проявити себе завдяки Євгену Станіславовичу і Балицькому. Віталій Вікторович був хорошим тренером із досвідом, але щось не склалося у нього. Але мені він довіряв. Сказав: «Ти старший. Повинен молоді щось підказувати, щоб вони прогресували». Потім він мені довірив капітанську пов’язку. А я зі своєї сторони старався не підвести ні тренерський штаб, ні клуб, ні кого. Старався забивати голи.

– У дебютному сезоні відродженого «Поділля» ти відзначився у воротах суперників 11 разів. Які голи були найпам’ятнішими?

– Пару голів там було. Наприклад, з івано-франківським «Прикарпаттям» ми грали. Я забив тоді з далекої дистанції і ми тоді перемогли. Потім із «Миром» з Горностаївки ми програвали – 1:2. На останніх хвилинах там воротар помилився. Від нього відкотився м’яч, а я побіг на випередження, його прокинув та й забив і 2:2 ми тоді закінчили.

– А потім після закінчення сезону тебе «Ворскла» до себе запросила на перегляд.

– Так. Я поїхав спочатку у Полтаву. Побув там два тижня з ними на зборах. І потім вони запропонували поїхати ще з ними у Туреччину на збори. Я поїхав із ними ще туди. Важко було. Це були мої перші серйозні збори. У мене ще досвіду такого немає. Головний тренер «Ворскли» Сачко зі мною спілкувався і казав: «Ще трішки досвіду не вистачає. Ще тре пограти». А в них часу не було, щоб брати недосвідчених. Їх теж можна зрозуміти. Їм потрібні досвідчені, щоб вже забивали. А по роках я вже не підходив, щоб за U21 грати. Зараз думаю я би себе набагато краще проявив. Трошки вже побачив той рівень, який має бути.

– Це після того як ти перейшов у першолігові «Балкани» і там провів сезон?

– Збори з «Ворсклою» мені багато досвіду дали. Потім на студентську універсіаду ми їздили в Китай, Тайпень. Там грав за збірну серед студентів України. Теж безцінний досвід отримав. І «Балкани» теж. Тобто з хорошими тренерами попрацював, пограв на такому рівні, тому досвід прийшов. І вже набагато впевненіше себе відчуваю на полі.

– Це Андрій Пархоменко хотів тебе бачити у своїй команді?

– Так. Андрій Вікторович ще хотів, щоб я до них перейшов, як «Балкани» були у другій лізі. Але як вони вийшли у першу лігу, то вже домовилися керівники клубів між собою.

– А там рівень набагато вищий за другу лігу?

– Звичайно. Першу лігу можна прирівняти до Прем’єр-ліги – схожий футбол. А друга ліга трошки ще далеченько. Футбол у першій лізі швидший, технічніший. Все інтенсивніше і у високому темпі. А друга ліга більше нагадує боротьбу, «бандюганський футбол» – більше силової гри.

– В «Балканах» ти регулярно виходив на поле і голи забивав.

– Та ні. Нерегулярно. Був матч, що я взагалі не виходив. Спочатку я в основному складі грав. Потім я перестав грати – на заміну виходив. Тоді знову почав виходити в основі. Просто не забивав і мені головний тренер перестав довіряти місце в основному складі.

– Ти як забив «Колосу» з Ковалівки гол, тоді тренер знову довірив місце в основі?

– Після того як я «Колосу» на останній хвилині забив і ми перемогли, потім на тренуваннях краще став працювати і тоді мені тренер більше почав довіряти.  Повернув в основу. Вже тренерський штаб складав плани на мене на наступний сезон. Андрій Пархоменко мені казав, що бачив мене в перспективі ще кращим гравцем, що можу ще більше досягти і допомогти їм у майбутньому. Але керівництво клубів не змогло домовитися.

– А взагалі як там було на півдні, в Одеській області, в болгарському селі?

– Дуже класні враження залишилися. Люди саме з цього села, зокрема керівництво клубу, щирі такі, дуже добрі люди. Там те, що сказано – все виконується. Люди слова – можна так сказати. Там мені сподобалося.

– Ти вже повернувся в «Поділля», в якого вже Костишин головний тренер.

– Віталій Володимирович старається звісно. Видно, що хоче чогось досягти у футболі. Хоча він без цього може обійтися. Щоправда, досвіду ще такого не має тренерського, як приміром Андрій Пархоменко, який свого часу грав на високому рівні. Але з часом він прийде. Оскільки, щоб тренером стати, то не потрібно бути гравцем. Головне розуміти футбол. А Віталій Володимирович розуміє і я думаю, що з досвідом у нього все прийде і він стане хорошим тренером.

– Зараз ви прийшли з Музичуком з оренди, Воловик, як граючий тренер, підсилив команду. Ти, мабуть, хочеш покращити свій гольовий доробок в порівнянні з першим сезоном…

– В нападника завжди планка забитих голів не опускається ніколи. Але я думаю, що ми в цьому чемпіонаті, цього сезону гідний бій дамо. І не будемо вже на останньому місці, як ті рази – внизу. Тому, що у нас підсилення вже є. Хлопці вже два роки пограли на професіональному рівні у тій самі другій лізі. Вони вже більш впевненіші. Дійсно помітно, що партнери по команді краще почали грати, не бояться, як раніше, грати у футбол. Так що думаю, що цього сезону ми докажемо всім нашим вболівальникам, зокрема тим, хто в нас не вірив, що ми гідні виступати у другій лізі, навіть в першій і вище.

Прес-служба «Поділля»